побічний —
-а, -е. 1》 Який не має прямого, безпосереднього стосунку до чого-небудь, не пов'язаний з головним, основним; другорядний. || Якого одержують одночасно, разом з основним; вторинний. Побічний наголос лінгв. — додатковий наголос у багатоскладовому слові.
Великий тлумачний словник сучасної мови
побічний —
Побі́чний, -на, -не
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
побічний —
ПОБІ́ЧНИЙ, а, е. 1. Який не має прямого, безпосереднього стосунку до чого-небудь, не пов'язаний з головним, основним; другорядний. Ті побічні обра́зи забирають значну часть [частину] вашої духовної енергії (І.
Словник української мови у 20 томах
побічний —
ДОДАТКО́ВИЙ (який є доповненням до чогось); НАБАВНИ́Й розм. (перев. про плату, ціну тощо); ЗА́ЙВИЙ, ПОБІ́ЧНИЙ спец. (іще один до якоїсь кількості); ПРОМІ́ЖНИЙ (перев. про певні заходи, процеси тощо — між двома такими самими подібними); ПРИДА́ТКОВИЙ спец.
Словник синонімів української мови
побічний —
ПОБІ́ЧНИЙ, а, е. 1. Який не має прямого, безпосереднього стосунку до чого-небудь, не пов’язаний з головним, основним; другорядний. Ті побічні обра́зи забирають значну часть [частину] вашої духовної енергії (Фр.
Словник української мови в 11 томах