побілений
ПОБІ́ЛЕНИЙ, а, е.
Дієпр. пас. до побіли́ти.
Стіни були .. побілені паленим вапном (І. Франко);
Біленька будочка стоїть біля траси, кимось невідомим побілена, ще й квітами розмальована, хтось подбав, потурбувавсь, щоб було де знайти притулок подорожній людині від дощу чи від спеки (О. Гончар);
Біля дворів попідмітано, хати побілені, а призьби підведені червоною глиною (М. Олійник);
* Образно. Сива смушева шапка з'їхала йому на потилицю і одслонила його високе й широке чоло, чорний, побілений сивиною, як сріблом, волос (І. Нечуй-Левицький);
// у знач. прикм.
Молодиці квапливо бігли по воду, вимахуючи мідяними побіленими кухвами (М. Коцюбинський);
Поміж побіленими деревами весело зачервоніли вулики (М. Стельмах);
Вони вийшли з амбулаторії, і голова Тодинської сільради спинилась і оглянула хазяйським оком чисте лікарняне подвір'я, побілені стіни амбулаторії та лікарської квартири, затримала замилуваний погляд на квітнику (Б. Антоненко-Давидович).
Словник української мови (СУМ-20)