повабний
ПОВА́БНИЙ, а, е.
Те саме, що вабли́вий.
Всі рухи його, важкуваті звичайно, ставали у танці легкими й повабними (М. Коцюбинський);
Яким величним, блискучим, повабним здалось метеликові те світло! (Леся Українка);
– Ов-ва! – відказує вона і мірить його і очима, і чорними бровами, і, здавалось, високою, стрункою повабною статтю своєю згори вдолину (О. Кобилянська);
Тепер, малюючи, дивується юнак: – Який повабний стан – і що за погляд милий! (М. Рильський, пер. з тв. А. Міцкевича).
Словник української мови (СУМ-20)