повабний
ПОВА́БНИЙ, а, е. Те саме, що вабли́вий.
Всі рухи його, важкуваті звичайно, ставали у танці легкими й повабними (Коцюб., І, 1955, 375);
Яким величним, блискучим, повабним здалось метеликові те світло! (Л. Укр., ІІІ, 1952, 474);
Тепер, малюючи, дивується юнак: — Який повабний стан — і що за погляд милий! (Міцк., П. Тадеуш, перекл. Рильського, 1949, 108).
Словник української мови (СУМ-11)