поважитися

ПОВА́ЖИТИСЯ, жуся, жишся, док., розм.

1. Те саме, що відва́житися.

Дивувалися [люди] смілості Матія, що він поважився ще раз піднімати процес.., коли прокураторія [прокуратура] від нього відступила (І. Франко);

– Оцими руками задавила б я її на місці, якби вона поважилася ступити на ту землю (О. Кобилянська).

2. Зібратися, налагодитися.

Старий Панько .. пильнував інспектора, і тільки той поваживсь злазити [з брички], дід підхопив його попід руки (Дніпрова Чайка);

Роман кинув тліючу губку на ожеред соломи, що лежав коло стодоли, і поваживсь тікати... (М. Коцюбинський).

3. Те саме, що пова́битися; спокуситися.

– Того не посмієш ти вчинити! – кликнув я строго і змірив її з голови до ніг. – Щоб не поважилась ти цього ні в якому разі (О. Кобилянська);

Тепер він, здавалося, вже не мав більше нічого ні на землі, ні в серці, на віщо поважилися б вороги (Л. Яновська);

На брови поважився [Юхим], без приданого взяв [дівчину] (Іван Ле).

4. Посягнути на кого-, що-небудь.

[Принцеса:] Невже тобі неволя не обридла? [Лицар:] Обридла, тим-то я її боюся і втретє вже на неї не поважусь знов сміливим та необачним вчинком (Леся Українка).

Значення в інших словниках

1. поважитися — пова́житися дієслово доконаного виду розм.  Орфографічний словник української мови
2. поважитися — -жуся, -жишся, док., розм. 1》 Те саме, що відважитися I. 2》 Зібратися, налагодитися. 3》 Те саме, що повабитися; спокуситися. 4》 Посягнути на кого-, що-небудь.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. поважитися — НАВА́ЖИТИСЯ з інфін. (переборюючи вагання і побоювання, набратися рішучості для здійснення якогось учинку), ЗВА́ЖИТИСЯ з інфін. і на що, РІШИ́ТИСЯ з інфін. і на що, розм., ПЕРЕМОГТИ́СЯ перев. без додатка, розм., ПОВА́ЖИТИСЯ з інфін., розм.  Словник синонімів української мови
4. поважитися — ПОВА́ЖИТИСЯ, жуся, жишся, док., розм. 1. Те саме, що відва́житися¹. Дивувалися [люди] смілості Матія, що він поважився ще раз піднімати процес.., коли прокураторія [прокуратура] від нього відступила (Фр.  Словник української мови в 11 томах
5. поважитися — Поважитися, -жуся, -жишся гл. 1) Рѣшиться, отважиться. Поважився на таке діло! (Залюб.). Таке молоде, а він поваживсь її брати. Лохв. у. 2) Польститься, прельститься. Не подоба, старий діду, не подоба, хиба на те поважуся, що худоба. Чуб. V. 1135.  Словник української мови Грінченка