поважніти

ПОВА́ЖНІТИ, ію, ієш, недок.

Ставати поважним (у 2, 3 знач.).

Маленька фігурка .. немов раптом виростає і поважніє (Леся Українка);

– До вас, шановний товаришу Левко, – серйозно, мов до великого, говорить Замриборщ. “Шановний товариш Левко” одразу поважніє, підтягує штаненята і задоволено ручкається з білозубим шофером (М. Стельмах);

Тишина в тій святині була така глибока, що деякі з прогулькових, що зразу, ввійшовши в ліс, розмовляли живо й голосно, заходячи чимраз дальше в глибінь, чим раз, то поважніли (О. Кобилянська);

* Образно. Щось непередаваємо величне є в тім тихім наляганню вечора, як от смирніють гори, обвиваються в колихливі тумани й поважніють (Г. Хоткевич);

Он там, де її [річки] ложисько на часок звужується, де з її дна висадилося каміння-велетень неповоротною формою, вона поважніє (О. Кобилянська).

Значення в інших словниках

1. поважніти — пова́жніти дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. поважніти — -ію, -ієш, недок. Ставати поважним (у 2, 3 знач.).  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. поважніти — поважніти ставати серйозним, статечним (м, ср, ст): Вони всміхалися, поважніли, знов всміхалися, як люди, що розуміють одне одного та мають багато спільних справ (Ярославська)  Лексикон львівський: поважно і на жарт
4. поважніти — ПОВА́ЖНІТИ, ію, ієш, недок. Ставати поважним (у 2, 3 знач.). Маленька фігурка.. немов раптом виростає і поважніє (Л. Укр., III, 1952, 682); — До вас, шановний товаришу Левко, — серйозно, мов до великого, говорить Замриборщ.  Словник української мови в 11 томах