поважність
ПОВА́ЖНІСТЬ, ності, ж.
Властивість за знач. пова́жний 1–7.
О. Харитін почував свою поважність, хильнувши всмак, і гордовито позирав на проїжджих (І. Нечуй-Левицький);
За час перебування в партизанському загоні він виріс, змужнів, думки його набрали якоїсь стрункості й поважності (М. Чабанівський);
Василинка і робить все без метушні, і мову веде неквапливо, і обідає без поспіху, вона мовби якось і Лінину нервовість вгамовує своєю поважністю (О. Гончар);
Прийшла сама [Княгиня Ірина], без почту, без служниць, десь по дорозі розгубила всю свою холодну неприступність і поважність, майже влетіла до князевої палати, розтріпана й розпатлана (П. Загребельний).
Словник української мови (СУМ-20)