поважність
ПОВА́ЖНІСТЬ, ності, ж. Властивість за знач. пова́жний 1-7.
О. Харитін почував свою поважність, хильнувши всмак, і гордовито позирав на проїжджих (Н.-Лев., III, 1956, 168);
За час перебування в партизанському загоні він виріс, змужнів, думки його набрали якоїсь стрункості й поважності (Чаб., Балкан. весна, 1960, 121);
Василинка і робить все без метушні, і мову веде неквапливо, і обідає без поспіху, вона мовби якось і Лінину нервовість вгамовує своєю поважністю (Гончар, Тронка, 1963, 271).
Словник української мови (СУМ-11)