повала

ПОВА́ЛА, и, ж., діал.

Стеля.

Йому так любо посидіти в тіснім ванькирі, заваленім трохи не до повали бебехами (І. Франко).

Значення в інших словниках

1. повала — Пова́ла: — стеля [1;14;15;18,26,I,III-V,X]  Словник з творів Івана Франка
2. повала — -и, ж., зах. Стеля.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. повала — пова́ла стеля (ст): Степан Галайда лежав на вигнутому тапчані й широко відчиненими очима глядів на повалу. Думки, як сполошене гніздо зайців, стрибали, щезали й зривалися знов (Нижанківський)  Лексикон львівський: поважно і на жарт
4. повала — ПОВА́ЛА, и, ж., діал. Стеля. Йому так любо посидіти в тіснім ванькирі, заваленім трохи не до повали бебехами (Фр., VIII, 1952, 341).  Словник української мови в 11 томах
5. повала — Повала, -ли ж. Потолокъ. Вх. Зн. 66. МУЕ. III. 42.  Словник української мови Грінченка