поваляти
ПОВАЛЯ́ТИ, я́ю, я́єш, док., кого, що.
1. Те саме, що повали́ти¹ 1 (усе або багато чого-небудь, усіх або багатьох).
І перших Філа, Тамариса На землю махом поваляв [Турн] (І. Котляревський);
Вила буря, мов палати Завзялася поваляти (П. Грабовський);
Сон у хаті важко поваляв: батька – на полу, матір – біля припічка, посеред хати – дітей... (А. Головко);
Люди якийсь час терпіли, а цього ранку, коли гнали повз леваду на поле товар, розвар'ювалися, розпалилися й поваляли жердини, а худобу спрямували в траву (Ю. Мушкетик);
Діжку в кутку перевернуто, врозкидь на долівці лежать граблі, вила, сапа, сокира. Хто ж це поваляв-поперевертав? – Хрещена, – стиха озивається, наче кличе на поміч (Є. Гуцало).
2. розм. Забруднити.
Не ззість [з'їсть] пес, поки не поваляє (П. Чубинський).
Словник української мови (СУМ-20)