повеліти —
повелі́ти дієслово доконаного виду
Орфографічний словник української мови
повеліти —
див. повелівати.
Великий тлумачний словник сучасної мови
повеліти —
Повелі́ти, -велю́, -ли́ш
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
повеліти —
НАКАЗА́ТИ (віддати наказ, дати розпорядження що-небудь зробити), ВЕЛІ́ТИ, ЗВЕЛІ́ТИ, ПОВЕЛІ́ТИ книжн., ПРИКАЗА́ТИ заст.; РОЗПОРЯДИ́ТИСЯ (у менш категоричній формі, перев. усно й окремим особам); СКОМА́НДУВАТИ розм. (коротко й владно); ЗАГАДА́ТИ розм.
Словник синонімів української мови
повеліти —
ПОВЕЛІ́ТИ див. повеліва́ти.
Словник української мови в 11 томах
повеліти —
Повеліва́ти, -ва́ю, -єш сов. в. повеліти, -лю, -лиш, гл. Повелѣвать, повелѣть. Повелів нам любитися, тепер розлучаєш. Чуб. V. 265. --------------- Повелівати см. повеліти.
Словник української мови Грінченка