повеління
ПОВЕЛІ́ННЯ, я, с., книжн.
Категоричний наказ, вимога.
– Що ж, Іване, – спитав тихо Підіпригора, – може, татарву пошарпаємо? – Ні! Без повеління гетьманового таке чинити не слід (Н. Рибак);
Долгорукий взявся виконувати повеління царя (з газ.).
Словник української мови (СУМ-20)