повздовж
ПОВЗДО́ВЖ, рідко.
1. присл. Те саме, що подо́вж 1.
Ось він [рід] заповнив тут усю хату, аж через дві світлиці заставлену повздовж столами, і під гуркіт далеких вибухів, під завивання, тупіт і скрегіт смерти навколо справляв тут свій, либонь, останній спільний бенкет (І. Багряний).
2. у знач. прийм., з род. в. Те саме, що подо́вж 2.
Повздовж високої стіни Верцадло висло перед мною (Я. Щоголів).
Словник української мови (СУМ-20)