повиколювати

ПОВИКО́ЛЮВАТИ, юю, юєш, док., що.

1. Колючи чим-небудь гострим, пробити чи видалити все або багато чогось.

– Нате вам двоє мотовил та про мене очі повиколюйте собі, – сказав Кайдаш, кидаючи мотовила на лаву (І. Нечуй-Левицький);

[1-й повстанець:] Вам легше, бо йшли доріжкою просто з села. А ми блудили лісом, мало очей не повиколювали (Мирослав Ірчан);

– Гей, приберіть ратища, повиколюєте очі, – вдавано гнівно насурмив брови (Ю. Мушкетик).

2. Колючи чим-небудь гострим, нанести знаки, літери і т. ін. в багатьох місцях.

Признався мені Адаменко, що вони хотіли собі на лобах повиколювати зорі (Ю. Яновський).

3. Заколоти, вбити всіх.

◇ Хоч о́ко (о́чі) ви́коли (рідше ви́бий, ви́йми, ви́бери, повико́люй і т. ін.), див. вико́лювати;

(1) Хоч о́чі повико́люй (д) див. вико́лювати.

Значення в інших словниках

1. повиколювати — повико́лювати дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. повиколювати — -юю, -юєш, док., перех. 1》 Колючи чим-небудь гострим, пробити чи видалити все чи багато чогось. 2》 Колючи чим-небудь гострим, нанести знаки, літери і т. ін. в багатьох місцях. 3》 Заколоти, вбити всіх.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. повиколювати — хоч о́ко (о́чі) ви́коли (ви́йми, ви́бий і т. ін.). Зовсім нічого не видно. У хаті зовсім стало темно, що хоч око виколи... (Г. Квітка-Основ’яненко); — Ліс кругом, болото і поночі, хоч око виколи (Григір Тютюнник)...  Фразеологічний словник української мови
4. повиколювати — ПОВИКО́ЛЮВАТИ, юю, юєш, док., перех. 1. Колючи чим-небудь гострим, пробити чи видалити все або багато чогось. — Нате вам двоє мотовил та про мене очі повиколюйте собі, — сказав Кайдаш, кидаючи мотовила на лаву (Н.-Лев.  Словник української мови в 11 томах
5. повиколювати — Повиколювати, -люю, -єш гл. 1) Выколоть (во множ.). Взяли йому очі повиколювали. Мнж. 39. Перепеличенько, не літай так поночі, бо повиколюєш на стерниночку очі. Чуб. V. 854. 2) Переколоть (всѣхъ).  Словник української мови Грінченка