повипихати
ПОВИПИХА́ТИ, а́ю, а́єш, док., кого, що, розм.
1. Випхати звідкись усіх або багатьох, усе або багато чого-небудь.
Вона була зла на гостей і була ладна повипихать їх усіх з зали (І. Нечуй-Левицький);
Забитих фашистів повипихали, [бійці] в вікна на вулицю (Ю. Яновський);
// перен. Змусити всіх або багатьох залишити роботу, місце перебування і т. ін.
[Андрій:] Отсе так ми поміж собою, зібравшися, рахували та й замишляли, як би нам усім на ворогів своїх одностайно стати, рідну землю свою до себе єднати, а недовірків із її повипихати (М. Костомаров).
2. перен. Віддати (заміж) усіх або багатьох.
Повипихати дочок заміж.
Словник української мови (СУМ-20)