повиставляти
ПОВИСТАВЛЯ́ТИ, я́ю, я́єш, док., що.
1. Виставити назовні все або багато чого-небудь.
Дід з Дмитром урочисто заносять вулики в омшаник – хай там постоять тижнів зо два, а потім їх зовсім можна буде повиставляти в затишок (М. Стельмах).
2. Висунути звідкись або з-за чогось усе або багато чого-небудь.
Еней совавсь, як навіжений, Кричав, скакав, мов віл скажений, І супротивних потрошив: Махне мечем – врагів десятки Лежать, повиставлявши п'ятки; Так в гніві сильно їх локшив! (І. Котляревський);
На вистрочені узорні груди святкових свиток повиставляли дукачі дівчата, а з-під квітчастих хусток маковіють обличчя на сонячному морозі (А. Головко);
У розчинені двері стайні коні повиставляли голови і тихо іржуть (Д. Мордовець);
Тітка Катерина просто в вічі зауважує .. жінкам, що безсоромно повиставляли свої напівоблізлі .. плечі: – Прийдете вдруге в такому вигляді – обіду не дам (О. Гончар);
* Образно. Дике провалля повиставляло проти сонця свої глинясті жовті стіни (І. Нечуй-Левицький);
Паляниці, пиріжки з квасолею та маком, паляниці повиставляли рум'яні боки, і ніяка сила не може втримати дітей, вони по черзі прошмигують повз лаву, на ходу одламують хрумкі ще гарячі осушки (Ю. Мушкетик).
Словник української мови (СУМ-20)