повиток
ПОВИТО́К, тка́, ч.
Те саме, що пови́вач.
○ (1) З повитку́ у знач. присл. – те саме, що З повито́чку (див. повито́чок).
Він зарані намічений туди [в москалі], трохи не з повитку намітили його батько та мати (Панас Мирний).
Словник української мови (СУМ-20)