повитрушувати

ПОВИТРУ́ШУВАТИ, ую, уєш, док., що і без дод.

Витрусити все або багато чого-небудь.

Як метіль, кинулась Марина і поприбирала, й повимітала, й повитрушувала, й повимивала (І. Нечуй-Левицький);

Повитрушували з торби, що було, повечеряли (С. Васильченко);

Наказ цього разу був незвичайний: брати з собою все, матраци й подушки порозпорювати, повитрушувати, поздавати на склад (О. Гончар);

Ще з суботи знали, що підемо до церкви Святої Тройці, отож понаваксовували чоботи, подіставали нові жупани та кунтуші, курці повитрушували крихти тютюну з кишень (Ю. Мушкетик);

* Образно. – Позвозьте назад усі музеї та картини, а які німецькі чи італійські фашисти покрали й пограбували – повитрушуйте з їхніх душ (Ю. Яновський).

Значення в інших словниках

1. повитрушувати — повитру́шувати дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. повитрушувати — -ую, -уєш, док., перех. і без додатка.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. повитрушувати — ви́трясти ду́шу з кого. 1. Будь-якими засобами (перев. погрозами, суворими вимогами) домогтися чого-небудь від когось.— А ти домовся з теслями й огородись. Гроші знайдемо.— І огороджусь. Я з вас душу витрясу, а школу обгороджу (Ю.  Фразеологічний словник української мови
4. повитрушувати — ПОВИТРУ́ШУВАТИ, ую, уєш, док., перех. і без додатка. Витрусити все або багато чого-небудь. Як метіль, кинулась Марина і поприбирала, й повимітала, й повитрушувала, й повимивала (Н.-Лев., І, 1956, 99); Повитрушували з торби, що було, повечеряли (Вас.  Словник української мови в 11 томах
5. повитрушувати — Повитрушувати, -шую, -єш гл. Вытрясти (во множествѣ). Левиц. І. 54.  Словник української мови Грінченка