повитрушувати
ви́трясти ду́шу з кого. 1. Будь-якими засобами (перев. погрозами, суворими вимогами) домогтися чого-небудь від когось.— А ти домовся з теслями й огородись. Гроші знайдемо.— І огороджусь. Я з вас душу витрясу, а школу обгороджу (Ю. Збанацький); Сьогодні ось приїде ..граф Толстой, і він (цар) з нього душу витрясе, а примусить врешті-решт по-справжньому розкопати всю справу (В. Канівець). 2. Украй виснажити, вимучити кого-небудь. (Гострохвостий (тихо):) Ой, страшна ж її мати! Ще як попаде мене в свої лапи, то витрясе з мене душу (І. Нечуй-Левицький); А вони (русалки) вхопили його знову, мало з нього не витрясли душу, так обертали в танці (Три золоті сл.); // Уживається як погроза побити, покарати кого-небудь. — Кажи, а то я з тебе душу витрясу! — Іван Федотович припер Касяненка в куток і так здавив за горло, що тому виперло з лоба очі (С. Васильченко); — А мені б тільки пана потіпати, я з нього душу витрясу (П. Панч). повитру́шувати ду́ші (про всіх або багатьох). Це ж можуть і нас погубити за нього, всі душі з нас повитрушують поліцаї, якщо тільки докотиться до них, кого ми тут переховуємо (О. Гончар).
Фразеологічний словник української мови