повиточок

з повито́чку. З раннього дитинства, з наймолодшого віку. Як цілком правдива душа, з повиточку зучена до правди, вона не знала тепер, як їй перебути цю першу кривду? (Л. Яновська).

Значення в інших словниках

1. повиточок — повито́чок іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. повиточок — -чка, ч. Те саме, що повивач.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. повиточок — ПОВИТО́ЧОК, чка, ч. Те саме, що пови́вач. Жаль мені тую дочку, що покинула в повиточку (П. Чубинський). ○ (1) З повито́чку – з раннього дитинства, з наймолодшого віку. Як цілком правдива душа, з повиточку зучена до правди, вона не знала тепер, як їй перебути цю першу кривду? (Л. Яновська).  Словник української мови у 20 томах
4. повиточок — ПОВИТО́ЧОК, чка, ч. Те саме, що пови́вач. Жаль мені тую дочку, що покинула в повиточку (Чуб., V, 1874, 665). З повито́чку — змалку, з пелюшок, з раннього дитинства, з наймолодшого віку.  Словник української мови в 11 томах
5. повиточок — Повиточок, -чка м. 1) Свивальникъ и пеленки, въ которые завернутъ ребенокъ. А жаль мені тую дочку, що покинула в повиточку. Чуб. V. 665. 2) Сорочка (въ которой родится иногда животное). Теля в повиточку. Богод. у.  Словник української мови Грінченка