повиточок
ПОВИТО́ЧОК, чка, ч. Те саме, що пови́вач.
Жаль мені тую дочку, що покинула в повиточку (Чуб., V, 1874, 665).
З повито́чку — змалку, з пелюшок, з раннього дитинства, з наймолодшого віку.
Як цілком правдива душа, з повиточку зучена до правди, вона не знала тепер, як їй перебути цю першу кривду? (Л. Янов., І, 1959, 391).
Словник української мови (СУМ-11)