повиточок
ПОВИТО́ЧОК, чка, ч.
Те саме, що пови́вач.
Жаль мені тую дочку, що покинула в повиточку (П. Чубинський).
○ (1) З повито́чку – з раннього дитинства, з наймолодшого віку.
Як цілком правдива душа, з повиточку зучена до правди, вона не знала тепер, як їй перебути цю першу кривду? (Л. Яновська).
Словник української мови (СУМ-20)