повитрушувати
ПОВИТРУ́ШУВАТИ, ую, уєш, док., що і без дод.
Витрусити все або багато чого-небудь.
Як метіль, кинулась Марина і поприбирала, й повимітала, й повитрушувала, й повимивала (І. Нечуй-Левицький);
Повитрушували з торби, що було, повечеряли (С. Васильченко);
Наказ цього разу був незвичайний: брати з собою все, матраци й подушки порозпорювати, повитрушувати, поздавати на склад (О. Гончар);
Ще з суботи знали, що підемо до церкви Святої Тройці, отож понаваксовували чоботи, подіставали нові жупани та кунтуші, курці повитрушували крихти тютюну з кишень (Ю. Мушкетик);
* Образно. – Позвозьте назад усі музеї та картини, а які німецькі чи італійські фашисти покрали й пограбували – повитрушуйте з їхніх душ (Ю. Яновський).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- повитрушувати — повитру́шувати дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
- повитрушувати — -ую, -уєш, док., перех. і без додатка. Великий тлумачний словник сучасної мови
- повитрушувати — ви́трясти ду́шу з кого. 1. Будь-якими засобами (перев. погрозами, суворими вимогами) домогтися чого-небудь від когось.— А ти домовся з теслями й огородись. Гроші знайдемо.— І огороджусь. Я з вас душу витрясу, а школу обгороджу (Ю. Фразеологічний словник української мови
- повитрушувати — ПОВИТРУ́ШУВАТИ, ую, уєш, док., перех. і без додатка. Витрусити все або багато чого-небудь. Як метіль, кинулась Марина і поприбирала, й повимітала, й повитрушувала, й повимивала (Н.-Лев., І, 1956, 99); Повитрушували з торби, що було, повечеряли (Вас. Словник української мови в 11 томах
- повитрушувати — Повитрушувати, -шую, -єш гл. Вытрясти (во множествѣ). Левиц. І. 54. Словник української мови Грінченка