1. Словник української мови в 11 томах

повитрушувати

ПОВИТРУ́ШУВАТИ, ую, уєш, док., перех. і без додатка. Витрусити все або багато чого-небудь.

Як метіль, кинулась Марина і поприбирала, й повимітала, й повитрушувала, й повимивала (Н.-Лев., І, 1956, 99);

Повитрушували з торби, що було, повечеряли (Вас., II, 1959, 157);

Ось агітатор повитрушував останні папірці з кишені сюртука (Стельмах, І, 1962, 368);

*Образно. — Позвозьте назад усі музеї та картини, а які німецькі чи італійські фашисти покрали й пограбували — повитрушуйте з їхніх душ (Ю. Янов., І, 1954, 93).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. повитрушувати — повитру́шувати дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. повитрушувати — -ую, -уєш, док., перех. і без додатка. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. повитрушувати — ПОВИТРУ́ШУВАТИ, ую, уєш, док., що і без дод. Витрусити все або багато чого-небудь. Як метіль, кинулась Марина і поприбирала, й повимітала, й повитрушувала, й повимивала (І. Нечуй-Левицький); Повитрушували з торби, що було, повечеряли (С. Словник української мови у 20 томах
  4. повитрушувати — ви́трясти ду́шу з кого. 1. Будь-якими засобами (перев. погрозами, суворими вимогами) домогтися чого-небудь від когось.— А ти домовся з теслями й огородись. Гроші знайдемо.— І огороджусь. Я з вас душу витрясу, а школу обгороджу (Ю. Фразеологічний словник української мови
  5. повитрушувати — Повитрушувати, -шую, -єш гл. Вытрясти (во множествѣ). Левиц. І. 54. Словник української мови Грінченка