повнолиций
ПОВНОЛИ́ЦИЙ, я, е.
Який має повне лице; повновидий.
Повнолиций, як місяць (Номис);
Безсонні очі Лозового дивилися стомлено, на обох щоках прорізалися глибокі борозни, як буває це в повнолицих людей, що раптом худнуть (М. Руденко).
Словник української мови (СУМ-20)