Словник української мови у 20 томах

повнолітній

ПОВНОЛІ́ТНІЙ, я, є.

Який досягнув повноліття.

– Хоч пан Славко вже повнолітній та може сам собою запоряджувати [розпоряджатися], отже, проте, я не хочу ставати на заваді між ним і його родиною (Л. Мартович);

– Хочу тобі сказати в цю хвилину нашої розмови, яким би хотів бачити тебе, коли ти виростеш, станеш повнолітнім (І. Цюпа).

Словник української мови (СУМ-20)

Значення в інших словниках

  1. повнолітній — повнолі́тній прикметник  Орфографічний словник української мови
  2. повнолітній — див. ДОРОСЛИЙ  Словник синонімів Караванського
  3. повнолітній — див. молодий  Словник синонімів Вусика
  4. повнолітній — [поўнол’іт(')н'ій] м. (на) -н'ому/ -н'ім; ж. -н'а; с. -н'еи; мн. -н'і  Орфоепічний словник української мови
  5. повнолітній — -я, -є. Який досягнув повноліття.  Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. повнолітній — див. повновіковий хохл. (полнолетній) дійшлий, дорослий  Словник чужослів Павло Штепа
  7. повнолітній — Повнолі́тній, -ня, -нє  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  8. повнолітній — ДОРО́СЛИЙ (який вийшов з дитячого віку), ПОВНОЛІ́ТНІЙ, ВЕЛИ́КИЙ розм., ЧИМА́ЛИ́Й розм., НЕМАЛИ́Й розм., ОПЕ́РЕНИЙ (ОПІ́РЕНИЙ) жарт. — Я навіть змалку почувалась дорослою, я наче весь час доросла (Є.  Словник синонімів української мови
  9. повнолітній — ПОВНОЛІ́ТНІЙ, я, є. Який досягнув повноліття. — Хоч пан Славко вже повнолітній та може сам собою запоряджувати [розпоряджатися], отже, проте, я не хочу ставати на заваді між ним і його родиною (Март., Тв.  Словник української мови в 11 томах