повноліття

ПОВНОЛІ́ТТЯ, я, с.

Вік, після досягнення якого людина стає повноправним громадянином.

– Їх батько був старшим канцеляристом, то по його смерті йде на них третя частина його пенсії аж до їх повноліття (І. Франко);

Кілька днів приглядався до доньки, вишукуючи симптомів розладу, і, не знайшовши таких, викликав до себе в кабінет і сказав уже не як лікар, а як батько, що коли вона не піде вчитися, то він, незважаючи на її повноліття, поб'є на ній ременяку до пряжки (Григорій Тютюнник);

Не буде мами й завтра, коли Євгенові мине вісімнадцять років і він переступить давно жадану межу повноліття (Б. Антоненко-Давидович);

// Повна фізична й духовна зрілість.

Змушений був [Орест] признатись собі, що його перше враження, ніби Олена на якомусь відтинку не досягла свого духовного повноліття, було помилкове (Ірина Вільде);

Встановлено, що період повноліття є сензитивним для розвитку суб'єктного самовизначення особистості (із журн.).

Значення в інших словниках

1. повноліття — повнолі́ття іменник середнього роду  Орфографічний словник української мови
2. повноліття — Повнолітність, зрілість  Словник синонімів Караванського
3. повноліття — -я, с. Вік, після досягнення якого людина стає повноправним громадянином. || Повна фізична й духовна зрілість.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. повноліття — Повнолі́ття, -ття; -лі́ття, -лі́ть і -лі́ттів  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
5. повноліття — Вік особи, коли вона осягає повну цивільну правоздатність та дієздатність, а також весь обсяг виборчих прав (в Україні — 18 років).  Універсальний словник-енциклопедія
6. повноліття — ПОВНОЛІ́ТТЯ, я, с. Вік, після досягнення якого людина стає повноправним громадянином. — Їх батько був старшим канцеляристом, то по його смерті йде на них третя частина його пенсії аж до їх повноліття (Фр.  Словник української мови в 11 томах