повноліття
ПОВНОЛІ́ТТЯ, я, с.
Вік, після досягнення якого людина стає повноправним громадянином.
– Їх батько був старшим канцеляристом, то по його смерті йде на них третя частина його пенсії аж до їх повноліття (І. Франко);
Кілька днів приглядався до доньки, вишукуючи симптомів розладу, і, не знайшовши таких, викликав до себе в кабінет і сказав уже не як лікар, а як батько, що коли вона не піде вчитися, то він, незважаючи на її повноліття, поб'є на ній ременяку до пряжки (Григорій Тютюнник);
Не буде мами й завтра, коли Євгенові мине вісімнадцять років і він переступить давно жадану межу повноліття (Б. Антоненко-Давидович);
// Повна фізична й духовна зрілість.
Змушений був [Орест] признатись собі, що його перше враження, ніби Олена на якомусь відтинку не досягла свого духовного повноліття, було помилкове (Ірина Вільде);
Встановлено, що період повноліття є сензитивним для розвитку суб'єктного самовизначення особистості (із журн.).
Значення в інших словниках
- повноліття — повнолі́ття іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
- повноліття — Повнолітність, зрілість Словник синонімів Караванського
- повноліття — -я, с. Вік, після досягнення якого людина стає повноправним громадянином. || Повна фізична й духовна зрілість. Великий тлумачний словник сучасної мови
- повноліття — Повнолі́ття, -ття; -лі́ття, -лі́ть і -лі́ттів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- повноліття — Вік особи, коли вона осягає повну цивільну правоздатність та дієздатність, а також весь обсяг виборчих прав (в Україні — 18 років). Універсальний словник-енциклопедія
- повноліття — ПОВНОЛІ́ТТЯ, я, с. Вік, після досягнення якого людина стає повноправним громадянином. — Їх батько був старшим канцеляристом, то по його смерті йде на них третя частина його пенсії аж до їх повноліття (Фр. Словник української мови в 11 томах