1. Словник української мови в 11 томах

повноліття

ПОВНОЛІ́ТТЯ, я, с. Вік, після досягнення якого людина стає повноправним громадянином.

— Їх батько був старшим канцеляристом, то по його смерті йде на них третя частина його пенсії аж до їх повноліття (Фр., VI, 1951, 199);

Кілька днів приглядався до доньки, вишукуючи симптомів розладу, і, не знайшовши таких, викликав до себе в кабінет і сказав уже не як лікар, а як батько, що коли вона не піде вчитися, то він, незважаючи на її повноліття, поб’є на ній ременяку до пряжки (Тют., Вир, 1964, 450);

// Повна фізична й духовна зрілість.

Змушений був [Орест] признатись собі, що його перше враження, ніби Олена на якомусь відтинку не досягла свого духовного повноліття, було помилкове (Вільде, Сестри.., 1958, 318).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. повноліття — повнолі́ття іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
  2. повноліття — Повнолітність, зрілість Словник синонімів Караванського
  3. повноліття — -я, с. Вік, після досягнення якого людина стає повноправним громадянином. || Повна фізична й духовна зрілість. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. повноліття — Повнолі́ття, -ття; -лі́ття, -лі́ть і -лі́ттів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  5. повноліття — ПОВНОЛІ́ТТЯ, я, с. Вік, після досягнення якого людина стає повноправним громадянином. – Їх батько був старшим канцеляристом, то по його смерті йде на них третя частина його пенсії аж до їх повноліття (І. Словник української мови у 20 томах
  6. повноліття — Вік особи, коли вона осягає повну цивільну правоздатність та дієздатність, а також весь обсяг виборчих прав (в Україні — 18 років). Універсальний словник-енциклопедія