Значення в інших словниках
-
повнолітній —
повнолі́тній прикметник
Орфографічний словник української мови
-
повнолітній —
див. ДОРОСЛИЙ
Словник синонімів Караванського
-
повнолітній —
[поўнол’іт(')н'ій] м. (на) -н'ому/ -н'ім; ж. -н'а; с. -н'еи; мн. -н'і
Орфоепічний словник української мови
-
повнолітній —
-я, -є. Який досягнув повноліття.
Великий тлумачний словник сучасної мови
-
повнолітній —
див. повновіковий хохл. (полнолетній) дійшлий, дорослий
Словник чужослів Павло Штепа
-
повнолітній —
Повнолі́тній, -ня, -нє
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
-
повнолітній —
ПОВНОЛІ́ТНІЙ, я, є. Який досягнув повноліття. – Хоч пан Славко вже повнолітній та може сам собою запоряджувати [розпоряджатися], отже, проте, я не хочу ставати на заваді між ним і його родиною (Л.
Словник української мови у 20 томах
-
повнолітній —
ДОРО́СЛИЙ (який вийшов з дитячого віку), ПОВНОЛІ́ТНІЙ, ВЕЛИ́КИЙ розм., ЧИМА́ЛИ́Й розм., НЕМАЛИ́Й розм., ОПЕ́РЕНИЙ (ОПІ́РЕНИЙ) жарт. — Я навіть змалку почувалась дорослою, я наче весь час доросла (Є.
Словник синонімів української мови
-
повнолітній —
ПОВНОЛІ́ТНІЙ, я, є. Який досягнув повноліття. — Хоч пан Славко вже повнолітній та може сам собою запоряджувати [розпоряджатися], отже, проте, я не хочу ставати на заваді між ним і його родиною (Март., Тв.
Словник української мови в 11 томах