повнотою
ПОВНОТО́Ю, присл., рідко.
Те саме, що по́вністю.
Повнотою твори Пушкіна на українську мову були перекладені лише за часів Радянської влади (П. Тичина);
Кожен талант має повну можливість показати свою красу і силу, повнотою розкрити свої творчі зусилля і прагнення (А. Малишко);
Він ще не повнотою розумів те, що діється в залі театру (Іван Ле).
Словник української мови (СУМ-20)