повнотілий
ПОВНОТІ́ЛИЙ, а, е.
Який має повне тіло; товстий, огрядний.
Важкий, повнотілий був князь чоловік (П. Грабовський);
Це була типова блондинка з ямочками на щічках і ліктях, повнотіла, лінива в рухах (Ірина Вільде).
Словник української мови (СУМ-20)