повнотілий
ПОВНОТІ́ЛИЙ, а, е. Який має повне тіло; товстий, огрядний.
Важкий, повнотілий був князь чоловік (Граб., І, 1959, 303);
Це була типова блондинка з ямочками на щічках і ліктях, повнотіла, лінива в рухах (Вільде, Сестри.., 1958, 317).
Словник української мови (СУМ-11)