повноцінний

ПОВНОЦІ́ННИЙ, а, е.

1. Який зберігає повну, встановлену цінність (про гроші, валюту).

Повноцінний карбованець.

2. перен. Який відповідає певним вимогам, у якому сповна виявляється необхідна ознака, якість.

Є той рух, та метушня щоденного, повноцінного, трудового життя, яка завжди веселила його, надавала йому сили і бадьорості (Тют., Вир, 1964, 110);

Повноцінне харчування; Повноцінний переклад.

Значення в інших словниках

1. повноцінний — повноці́нний прикметник  Орфографічний словник української мови
2. повноцінний — [поўноц’ін:ией] м. (на) -н:ому/ -н':ім, мн. -н':і  Орфоепічний словник української мови
3. повноцінний — -а, -е. 1》 Який зберігає повну, встановлену цінність (про гроші, валюту). Повноцінна валюта. 2》 перен. Який відповідає певним вимогам, у якому сповна виявляється необхідна ознака, якість. Повноцінне харчування.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. повноцінний — Повновартісний  Словник чужослів Павло Штепа
5. повноцінний — ПОВНОЦІ́ННИЙ, а, е. 1. Який зберігає повну, встановлену цінність (про гроші, валюту). Повноцінний карбованець. 2. перен. Який відповідає певним вимогам, у якому сповна виявляється необхідна ознака, якість.  Словник української мови у 20 томах
6. повноцінний — СПРА́ВЖНІЙ (такий, яким хтось мусить бути, який є досконалістю, взірцем чого-небудь), І́СТИННИЙ, ПОВНОЦІ́ННИЙ, СТОПРОЦЕ́НТНИЙ розм., СПРАВДЕ́ШНІЙ розм., СПРА́ВДІШНІЙ розм., ЦІ́ЛИЙ розм.  Словник синонімів української мови