Значення в інших словниках
-
повноцінний —
повноці́нний прикметник
Орфографічний словник української мови
-
повноцінний —
[поўноц’ін:ией] м. (на) -н:ому/ -н':ім, мн. -н':і
Орфоепічний словник української мови
-
повноцінний —
-а, -е. 1》 Який зберігає повну, встановлену цінність (про гроші, валюту). Повноцінна валюта. 2》 перен. Який відповідає певним вимогам, у якому сповна виявляється необхідна ознака, якість. Повноцінне харчування.
Великий тлумачний словник сучасної мови
-
повноцінний —
ПОВНОЦІ́ННИЙ, а, е. 1. Який зберігає повну, встановлену цінність (про гроші, валюту). Повноцінний карбованець. 2. перен. Який відповідає певним вимогам, у якому сповна виявляється необхідна ознака, якість.
Словник української мови у 20 томах
-
повноцінний —
СПРА́ВЖНІЙ (такий, яким хтось мусить бути, який є досконалістю, взірцем чого-небудь), І́СТИННИЙ, ПОВНОЦІ́ННИЙ, СТОПРОЦЕ́НТНИЙ розм., СПРАВДЕ́ШНІЙ розм., СПРА́ВДІШНІЙ розм., ЦІ́ЛИЙ розм.
Словник синонімів української мови
-
повноцінний —
ПОВНОЦІ́ННИЙ, а, е. 1. Який зберігає повну, встановлену цінність (про гроші, валюту). Повноцінний карбованець. 2. перен. Який відповідає певним вимогам, у якому сповна виявляється необхідна ознака, якість.
Словник української мови в 11 томах