повноцінний

Значення в інших словниках

1. повноцінний — повноці́нний прикметник Орфографічний словник української мови
2. повноцінний — [поўноц’ін:ией] м. (на) -н:ому/ -н':ім, мн. -н':і Орфоепічний словник української мови
3. повноцінний — -а, -е. 1》 Який зберігає повну, встановлену цінність (про гроші, валюту). Повноцінна валюта. 2》 перен. Який відповідає певним вимогам, у якому сповна виявляється необхідна ознака, якість. Повноцінне харчування. Великий тлумачний словник сучасної мови
4. повноцінний — ПОВНОЦІ́ННИЙ, а, е. 1. Який зберігає повну, встановлену цінність (про гроші, валюту). Повноцінний карбованець. 2. перен. Який відповідає певним вимогам, у якому сповна виявляється необхідна ознака, якість. Словник української мови у 20 томах
5. повноцінний — СПРА́ВЖНІЙ (такий, яким хтось мусить бути, який є досконалістю, взірцем чого-небудь), І́СТИННИЙ, ПОВНОЦІ́ННИЙ, СТОПРОЦЕ́НТНИЙ розм., СПРАВДЕ́ШНІЙ розм., СПРА́ВДІШНІЙ розм., ЦІ́ЛИЙ розм. Словник синонімів української мови
6. повноцінний — ПОВНОЦІ́ННИЙ, а, е. 1. Який зберігає повну, встановлену цінність (про гроші, валюту). Повноцінний карбованець. 2. перен. Який відповідає певним вимогам, у якому сповна виявляється необхідна ознака, якість. Словник української мови в 11 томах