1. Великий тлумачний словник сучасної мови

повноцінний

повноці́нний

-а, -е.

1》 Який зберігає повну, встановлену цінність (про гроші, валюту). Повноцінна валюта.

2》 перен. Який відповідає певним вимогам, у якому сповна виявляється необхідна ознака, якість. Повноцінне харчування.

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. повноцінний — повноці́нний прикметник Орфографічний словник української мови
  2. повноцінний — [поўноц’ін:ией] м. (на) -н:ому/ -н':ім, мн. -н':і Орфоепічний словник української мови
  3. повноцінний — Повновартісний Словник чужослів Павло Штепа
  4. повноцінний — ПОВНОЦІ́ННИЙ, а, е. 1. Який зберігає повну, встановлену цінність (про гроші, валюту). Повноцінний карбованець. 2. перен. Який відповідає певним вимогам, у якому сповна виявляється необхідна ознака, якість. Словник української мови у 20 томах
  5. повноцінний — СПРА́ВЖНІЙ (такий, яким хтось мусить бути, який є досконалістю, взірцем чого-небудь), І́СТИННИЙ, ПОВНОЦІ́ННИЙ, СТОПРОЦЕ́НТНИЙ розм., СПРАВДЕ́ШНІЙ розм., СПРА́ВДІШНІЙ розм., ЦІ́ЛИЙ розм. Словник синонімів української мови
  6. повноцінний — ПОВНОЦІ́ННИЙ, а, е. 1. Який зберігає повну, встановлену цінність (про гроші, валюту). Повноцінний карбованець. 2. перен. Який відповідає певним вимогам, у якому сповна виявляється необхідна ознака, якість. Словник української мови в 11 томах