повнотою
ПОВНОТО́Ю, присл., рідко. Те саме, що по́вністю.
Повнотою твори Пушкіна на українську мову були перекладені лише за часів Радянської влади (Тич., III, 1957, 349);
Кожен талант має повну можливість показати свою красу і силу, повнотою розкрити свої творчі зусилля і прагнення (Мал., Думки.., 1959, 8);
Він ще не повнотою розумів те, що діється в залі театру (Ле, В снопі.., 1960, 352).
Словник української мови (СУМ-11)