повня
ПО́ВНЯ, і, ж.
1. Одна з фаз Місяця, коли він обернений до Землі своїм освітленим боком і має вигляд повного круга; повний місяць.
Їдемо саньми до управителя лісів, панства С., на чай, а відти, вечором [увечері], у місячнім світі (тепер – повня) дорогою, що веде самим поважним лісом назад (О. Кобилянська);
Цієї ночі сон випурхнув з її очей, коли .. годинник закінчив вибивати дванадцяту. Була місячна повня (Я. Галан).
2. рідко. Надмір почуття.
3. діал. Повний достаток.
[Капуста:] На полі хай у тебе буде повня, А в хаті вічна згода та любов (І. Кочерга).
(1) Мі́сяць у по́вні – повний місяць.
Допитливість Іванова була невситима. .. Чому сонце сходить і чому заходить? Чому місяць буває то серпастий, то в повні? (П. Колесник);
(2) У по́вні сил – сповнений сили.
По бо́ях земного життя Чи в по́вні свіжих сил; .. Сюди, вандрівче [мандрівнику], ти пристань! Засни! Засни! Засни! (І. Франко).
Словник української мови (СУМ-20)