Значення в інших словниках
-
повня —
по́вня іменник жіночого роду фаза Місяця; надмір почуття; достаток
Орфографічний словник української мови
-
повня —
-і, ж. 1》 Одна з фаз Місяця, коли він обернений до Землі своїм освітленим боком і має вигляд повного круга; повний місяць. Місяць у повні — повний місяць. 2》 рідко. Надмір почуття. У повні сил — сповнений сили. 3》 діал. Повний достаток.
Великий тлумачний словник сучасної мови
-
повня —
ПО́ВНЯ, і, ж. 1. Одна з фаз Місяця, коли він обернений до Землі своїм освітленим боком і має вигляд повного круга; повний місяць. Їдемо саньми до управителя лісів, панства...
Словник української мови у 20 томах
-
повня —
ДОСТА́ТОК (ДОСТА́ТКИ) (матеріальна забезпеченість, відсутність нестатків), ДОБРО́БУТ, ЗАМО́ЖНІСТЬ, СТА́ТОК, ДОСТА́ЧА розм., БЛА́ГА перев. книжн., ДОГО́ДА заст., БЛАГОДА́ТЬ заст., ЗАЖИ́ТОК діал., ГАРА́ЗДИ (ГАРА́ЗД) діал., ПО́ВНЯ діал.
Словник синонімів української мови
-
повня —
ПО́ВНЯ, і, ж. 1. Одна з фаз Місяця, коли він обернений до Землі своїм освітленим боком і має вигляд повного круга; повний місяць. Їдемо саньми до управителя лісів, панства...
Словник української мови в 11 томах
-
повня —
По́вня, -ні ж. 1) Полнота. Не дасть йому розвинути художницького смаку свого до повної повні. К. ХП. 18. Тут в повню роскіш дав їм Бог. Мкр. Г. 67. Перейти дорогу у повні. Перейти дорогу съ полными ведрами. Шух. І. 239. 2) Изобиліе.
Словник української мови Грінченка