повсихати

ПОВСИХА́ТИ, а́є, док.

1. Усохнути (про все або багато чого-небудь).

Аж страх погано У тім хорошому селі: Чорніше чорної землі Блукають люди; повсихали Сади зелені, погнили Біленькі хати (Т. Шевченко);

Дивні заморські яблуні, кримські груші повимерзали, повсихали (Панас Мирний);

// перен., розм. Втратити здатність рухатися, діяти (про частини тіла).

– Хіба б мені руки повсихали, щоб я не витягла тебе за коси .. з моєї хати! (М. Коцюбинський);

А до оченашу чи богородиці [назви молитов] то й язики зараз повсихали [у онуків] (Дніпрова Чайка).

2. Висохнути (про водоймища).

Були ставки, – повсихали (П. Чубинський).

Значення в інших словниках

1. повсихати — повсиха́ти дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. повсихати — -ає, док. 1》 Усохнути (про все чи багато чого-небудь). || перен., розм. Втратити здатність рухатися, діяти (про частини тіла). 2》 Висохнути (про водоймища).  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. повсихати — ПОВСИХА́ТИ, а́є, док. 1. Усохнути (про все або багато чого-небудь). Аж страх погано У тім хорошому селі: Чорніше чорної землі Блукають люди; повсихали Сади зелені, погнили Біленькі хати (Шевч.  Словник української мови в 11 томах
4. повсихати — Повсихати, -хаємо, -єте гл. Усохнуть (во множествѣ). Як з тобою спізнавались, сухі дуби розвивались, як любитись перестали, однолітки повсихали. Чуб. V. 62. Були річки, — повтікали, були ставки, — повсихали. Чуб. V. 540.  Словник української мови Грінченка