повсть
ПОВСТЬ, і, ж.
Вигот. із вовни способом валяння цупкий матеріал, який використовується для оббивання дверей, вироблення теплого взуття, капелюхів і т. ін.
Повсть виробляється з грубої кінської або коров'ячої шерсті, змішаної з борошняним клейстером (з наук. літ.);
На дверях, оббитих повстю, висів пожовклий папірець (О. Донченко);
Долівка була вкрита подвійним шаром товстої повсті, поверх якої Шаукен постелила третю – білу – для гостей (З. Тулуб);
Це був доволі просторий екіпаж, щільно оббитий зсередини червоною в золотих візерунках повстю, вистелений волохатими хутрами й товстими килимами для тепла й затишку (П. Загребельний);
// Шматок такого матеріалу, що використовується як килим, покривало і т. ін.
З юрти безшумно вискочив сотник і підняв повсть (А. Хижняк);
Не хоче вже він жити у критому повстю возі, без краси, без радості життя – що побачив їх у еллінів (Н. Королева);
// Що-небудь схоже на такий матеріал, збите в щільну масу.
Збивалась [борода] у грубу повсть, розчесати яку могли тільки його власні кострубаті великі пальці (Д. Бедзик);
Гладив восковою рукою збите на повсть, заковтунене волосся немічного, що стояв перед ним навколішках (Н. Королева).
Словник української мови (СУМ-20)