повтор
ПОВТО́Р, у, ч.
1. Те саме, що повто́рення.
– Я не хочу завдавати собі душевних мук, – тоном механічного повтору одмовила Марія (Ю. Бедзик);
Для уникнення зайвих повторів, для зручності користування [бібліографічним покажчиком] краще всі рецензії подавати після опису рецензованої праці (з наук. літ.);
Повтор підмета, вираженого іменником, в творах Шевченка зустрічається переважно в називних реченнях (з навч. літ.).
2. Художній прийом, який виявляється у повторенні в певній послідовності однакових звуків, слів, фраз і т. ін.
Надаючи великого значення музичності мови, Коцюбинський вдавався до алітерацій, асонансів.., звукових анафор та повторів (з газ.);
Будь-який словесний, фразовий чи звуковий повтор у художньому тексті ритмізує його (з наук. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)