повів

ПО́ВІВ, у, ч.

1. Порив вітру; подув.

Лиш інколи, коли сильніший повів вітру відносив набік куряву, видко було оддалік дві каруци (М. Коцюбинський);

Приносив той по́вів до міста з глибини долини – пахощі лісу, лугу, поля, сіна (О. Ільченко);

// Запах, пахощі, дух чого-небудь.

Благословенна синь озер, І Псло, і повів рути-м'яти, Народу геній, що не вмер (М. Рильський);

// Свідчення, прикмета наближення, настання чого-небудь, ознака чогось.

Повів зими; Колір, живописна свобода, повів справжнього таланту завжди були притаманні творам Т. Яблонської (з газ.).

2. перен. Те саме, що ві́яння 2.

Повів великої Жовтневої бурі, що могутнім вихором пролетіла над просторами далекої Росії, цей нестримний повів долетів і сюди [до галичанських сіл] (І. Цюпа).

Значення в інших словниках

1. повів — Подув [в поясненнях помилково "подив"] [V]  Словник з творів Івана Франка
2. повів — по́вів іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
3. повів — (вітру) подув, подих, подмух, повівання, р. порух, о. хух, поет. вітровіння; (м'яти) запах, дух, пахощі; П.(таланту) ознака, прикмета, (ідей) віяння.  Словник синонімів Караванського
4. повів — -у, ч. 1》 Порив вітру; подув. || Запах, пахощі, дух чого-небудь. || Свідчення, прикмета наближення, настання чого-небудь, ознака чогось. 2》 перен. Те саме, що віяння 2).  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. повів — ЗА́ПАХ (властивість речовин діяти на органи нюху і сприйматися ними), ПО́ВІВ, ПО́ДИХ, ДУХ розм., ПАХ розм., поет.; ЧАД (міцний, густий запах); ПРИ́ПАХ розм. (легкий запах); НАСТІ́Й (стійкий); ДУШО́К розм., ЗАПАШО́К розм. (перев. неприємний припах).  Словник синонімів української мови
6. повів — ПО́ВІВ, у, ч. 1. Порив вітру; подув. Лиш інколи, коли сильніший повів вітру відносив набік куряву, видко було оддалік дві каруци (Коцюб., І, 1955, 188); Приносив той по́вів до міста з глибини долини — пахощі лісу, лугу, поля, сіна (Ільч., Козацьк. роду..  Словник української мови в 11 томах