повівання
ПОВІВА́ННЯ, я, с.
Дія за знач. повіва́ти 1.
Непереможною силою тягло їх з тюремних мурів, і вони йшли ні на що не зважаючи .. собою широку блакить небесну, щоби почути повівання вільного вітру (Б. Грінченко);
Лесі здалося, що це було зовсім недавно. Сонячний весняний день, галасливий гурт школярів, вантажні автомашини з тендітними деревцями-саджанцями, лоскотливе повівання .. вітру і задушевні молодечі пісні (А. Хижняк);
// Свідчення, прикмета наближення, настання чого-небудь, ознака чогось.
В грудях вогонь, холодне повівання Вже чую смерті над чолом... (М. Старицький).
Словник української мови (СУМ-20)