повівання
ПОВІВА́ННЯ, я, с. Дія за знач. повіва́ти 1.
Лесі здалося, що це було зовсім недавно. Сонячний весняний день, галасливий гурт школярів, вантажні автомашини з тендітними деревцями-саджанцями, лоскотливе повівання.. вітру і задушевні молодечі пісні (Хижняк, Невгамовна, 1961, 3);
// Свідчення, прикмета наближення, настання чого-небудь, ознака чогось.
В грудях вогонь, холодне повівання Вже чую смерті над чолом… (Стар., Вибр., 1959, 21).
Словник української мови (СУМ-11)