1. Словник української мови в 11 томах

повівання

ПОВІВА́ННЯ, я, с. Дія за знач. повіва́ти 1.

Лесі здалося, що це було зовсім недавно. Сонячний весняний день, галасливий гурт школярів, вантажні автомашини з тендітними деревцями-саджанцями, лоскотливе повівання.. вітру і задушевні молодечі пісні (Хижняк, Невгамовна, 1961, 3);

// Свідчення, прикмета наближення, настання чого-небудь, ознака чогось.

В грудях вогонь, холодне повівання Вже чую смерті над чолом… (Стар., Вибр., 1959, 21).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. повівання — (рух вітру) повів, подих, (сильніший) порив. Словник синонімів Полюги
  2. повівання — повіва́ння іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
  3. повівання — -я, с. Дія за знач. повівати 1). || Свідчення, прикмета наближення, настання чого-небудь, ознака чогось. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. повівання — ПОВІВА́ННЯ, я, с. Дія за знач. повіва́ти 1. Непереможною силою тягло їх з тюремних мурів, і вони йшли ні на що не зважаючи .. собою широку блакить небесну, щоби почути повівання вільного вітру (Б. Грінченко); Лесі здалося, що це було зовсім недавно. Словник української мови у 20 томах
  5. повівання — ПО́ВІВ (віяння вітру), ПО́ДУВ, ПОВІВА́ННЯ, ПО́ДИХ, ПО́РУХ, ПОРИ́В (сильний). Усе в полі росло й зріло в тиші й супокої, все мліло в росах і перших повівах вітерця (О. Сизоненко); Від вітрового подуву розвіялась сива мла над водою (І. Словник синонімів української мови