повів
ПО́ВІВ, у, ч.
1. Порив вітру; подув.
Лиш інколи, коли сильніший повів вітру відносив набік куряву, видко було оддалік дві каруци (Коцюб., І, 1955, 188);
Приносив той по́вів до міста з глибини долини — пахощі лісу, лугу, поля, сіна (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 335);
// Запах, пахощі, дух чого-небудь.
Благословенна синь озер, І Псло, і повів рути-м’яти, Народу геній, що не вмер (Рильський, II, 1960, 192);
// Свідчення, прикмета наближення, настання чого-небудь, ознака чогось.
Повів зими; Колір, живописна свобода, повів справжнього таланту завжди були притаманні творам Т. Яблонської (Літ. Укр., 14. I 1966, 1).
2. перен. Те саме, що ві́яння 2.
Повів великої Жовтневої бурі, що могутнім вихором пролетіла над просторами далекої Росії, цей нестримний повів долетів і сюди [до галичанських сіл] (Цюпа, Назустріч.., 1958, 7).
Значення в інших словниках
- повів — Подув [в поясненнях помилково "подив"] [V] Словник з творів Івана Франка
- повів — по́вів іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
- повів — (вітру) подув, подих, подмух, повівання, р. порух, о. хух, поет. вітровіння; (м'яти) запах, дух, пахощі; П.(таланту) ознака, прикмета, (ідей) віяння. Словник синонімів Караванського
- повів — -у, ч. 1》 Порив вітру; подув. || Запах, пахощі, дух чого-небудь. || Свідчення, прикмета наближення, настання чого-небудь, ознака чогось. 2》 перен. Те саме, що віяння 2). Великий тлумачний словник сучасної мови
- повів — ПО́ВІВ, у, ч. 1. Порив вітру; подув. Лиш інколи, коли сильніший повів вітру відносив набік куряву, видко було оддалік дві каруци (М. Коцюбинський); Приносив той по́вів до міста з глибини долини – пахощі лісу, лугу, поля, сіна (О. Словник української мови у 20 томах
- повів — ЗА́ПАХ (властивість речовин діяти на органи нюху і сприйматися ними), ПО́ВІВ, ПО́ДИХ, ДУХ розм., ПАХ розм., поет.; ЧАД (міцний, густий запах); ПРИ́ПАХ розм. (легкий запах); НАСТІ́Й (стійкий); ДУШО́К розм., ЗАПАШО́К розм. (перев. неприємний припах). Словник синонімів української мови