повідь

ПО́ВІДЬ¹, воді, ж., ПОВІ́ДДЯ, я, с.

Те саме, що по́вінь.

Порозтавали сніги, зійшла повідь, позбігала скрізь вода, а ще земля зовсім же то і не відмерзла (Г. Квітка-Основ'яненко);

А за вишнею в прозорій синяві ночі далеко внизу мерехтіла, танучи у пітьмі, могутня дніпрова повідь (О. Довженко);

Як тільки починалася весна, як починалося повіддя в Росі, .. на Василину находив якийсь ляк од води й ліса (І. Нечуй-Левицький);

Зветься вона Наливачем, певне, через те, що в повідь наливається водою (з легенди);

Просто можна здичіти серед тої поводі газет (М. Коцюбинський);

В приміщення відкілясь вривається повідь сліпучого світла (П. Колесник);

* У порівн. Ідемо ми. Не шляхом, ні – тісно. Розлилися, як повідь, по всьому степу, аж за обрій (А. Головко).

ПО́ВІДЬ², і, ж., рідко.

Те саме, що ро́зповідь.

Ой не чужую ж повідь повідаю, сам же ту полонку рубав, коня напував (П. Чубинський).

Значення в інших словниках

1. повідь — по́відь 1 іменник жіночого роду повінь по́відь 2 іменник жіночого роду розповідь рідко  Орфографічний словник української мови
2. повідь — див. ПОВІНЬ.  Словник синонімів Караванського
3. повідь — див. вода  Словник синонімів Вусика
4. повідь — I -воді, ж., повіддя, -я, с. Те саме, що повінь. II -і, ж., рідко. Те саме, що розповідь.  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. повідь — По́відь, -воді, -воді, -віддю; по́воді, -водей  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
6. повідь — ПО́ВІНЬ (розлиття річки при розтаванні снігу або від дощів; значне підвищення рівня води в річці, озері), ПО́ВІДЬ, ПОВІ́ДДЯ рідше, ПА́ВОДОК, ВОДОПІ́ЛЛЯ, ПОЛОВО́ДДЯ розм., РОЗЛИ́ЙВОДА розм., РОЗЛИ́В розм. рідко, ПА́ВІДЬ діал., ВИ́ЛИВ діал.  Словник синонімів української мови
7. повідь — ПО́ВІДЬ¹, воді, ж., ПОВІ́ДДЯ, я, с. Те саме, що по́вінь. Порозтавали сніги, зійшла повідь, позбігала скрізь вода, а ще земля зовсім же то і не відмерзла (Кв.-Осн.  Словник української мови в 11 томах
8. повідь — I. Повідь, -воді ж. Наводненіе, половодье. Пороставали сніги, зійшла повідь, позбігала скрізь вода. Кв. см. повіддя. --------------- II. Повідь, -ді ж. Разсказъ. Ой не чужую ж повідь повідаю, сам же ту полонку рубав, коня напував. Чуб. III. 298.  Словник української мови Грінченка