повійниця

ПОВІ́ЙНИЦЯ, і, ж., рідко.

Те саме, що пові́я.

Чи не з повійницею, бува, якою спізнався [Чіпка], то соромно признаватись?.. (Панас Мирний);

Та зовсім неможливим стало її життя відтоді, коли батько відкрито заявив боярам, дружині і всьому Галичу, що свого позашлюбного сина Олега від тієї повійниці Настасії хоче після себе бачити князем на галицькому столі (В. Малик).

Значення в інших словниках

1. повійниця — пові́йниця іменник жіночого роду, істота рідко  Орфографічний словник української мови
2. повійниця — див. повія  Словник синонімів Вусика
3. повійниця — -і, ж., рідко. Те саме, що повія.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. повійниця — ПОВІ́Я (жінка, що займається проституцією), ПРОСТИТУ́ТКА, ЖІ́НКА ЛЕГКО́Ї ПОВЕДІ́НКИ, ПА́ПЛЮГА лайл., ХЛЬО́РКА лайл., ПОВІ́ЙНИЦЯ заст., КУРТИЗА́НКА заст., КОКО́ТКА заст., ЛОРЕ́ТКА заст. Колись і він чекав своєї неземної любові..  Словник синонімів української мови
5. повійниця — ПОВІ́ЙНИЦЯ, і, ж., рідко. Те саме, що пові́я. Чи не з повійницею, бува, якою спізнався [Чіпка], то соромно признаватись?.. (Мирний, І, 1949, 326).  Словник української мови в 11 томах
6. повійниця — Повійниця, -ці ж. Потаскуха. Мир. ХРВ. 158. Чи не з повійницею бува якою спізнався. Мир. ХРВ. 296.  Словник української мови Грінченка